Кино – 46

Напередодні

За підтримки БГ та «Аквариума» Віктор Цой та Олексій Рибін у 1982 році записали на студії Андрія Тропілло дебютний альбом групи «Кино», після чого акустичний дует виступав на квартирниках і в невеликих залах, але Цою хотілося мати повноцінний електричний склад, в який Риба не зовсім вписувався.

У Віктора з'явилося кілька корисних знайомих. За їхньої підтримки Цой збирався записати свої нові пісні на тій самій «АнТропі», але господар студії був зайнятий записом чергового альбому «Аквариума», тому Віктору довелося шукати інший варіант.

На початку весни 1983 року акустичний склад групи розпався. Рибін посварився з Цоєм і вони раз і назавжди розійшлися. Згодом Олексій став письменником і випустив кілька мемуарів про співпрацю з лідером «Кино».

Запис на домашній студії Вишні

Цой вирішив попрацювати над чернеткою свого нового релізу. На цей час у нього з'явився приятель Олексій Вишня, який під час запису «45» був учнем Тропілло. Андрій Володимирович допоміг Льоші у створенні власної домашньої студії, названої «Яншива Шела» (прочитайте ці слова задом наперед і зрозумієте, що вони означають).

Пісні, які згодом увійшли до альбому «46», були записані протягом двох днів вдома у Олексія Вишні Віктором Цоєм та його новим приятелем-гітаристом Юрієм Каспаряном. Звукорежисер не лише їх записував, а й створював дуже своєрідний ритмічний малюнок. Клізма та картонна коробка раптом перетворилися на перкусію.

Згодом Вишня згадував, що Цой і Каспарян на той час грали на гітарах дуже слабко. Жодного продюсерського контролю, як на записі «45» (БГ і Тропілло), над їхніми творчими пошуками не було. Варто зазначити, що всі пісні, що увійшли до «46», були зафіксовані на плівку з першого дубля на 19-й швидкості. Вишня згадав лише про одне накладання. Все інше було записано начисто.

Пізніше господар «АнТропа» прослухав цей матеріал, назвав його убогим, покликав відомих пітерських андеграундних музикантів і переписав ці ж композиції для першого електричного альбому «Кино».

Для Цоя акустичний запис у Вишні завжди був лише чорновим варіантом його нових пісень. Олексій вважав інакше, тому випустив «46» у вигляді повноцінного магнітоальбому, який почав поширюватися самвидавом. Цой змирився з цим, але не хотів включати «46» до офіційної дискографії свого колективу. Пісні з альбому пізніше були переписані в електричному варіанті і увійшли до інших платівок групи «Кино».

У 1996 році було зроблено цифровий ремастеринг цього запису, а реліз «46», що вийшов на компакт-дисках, доповнений трьома бонусами – «Я хочу быть кочегаром», «Сельвой» та «Стань птицей». Запис цих пісень було здійснено на квартирниках у першій половині 80-х років.

У піснях з альбому «46» продовжується міська романтична лінія, яку шанувальники раннього «Кино» полюбили після виходу «45». Щоправда, у них з'явилося більше «холоду й мороку» порівняно з першим «теплим і світлим» альбомом. Крім того, Юрій Каспарян додав у звучання композицій Цоя «бруду». Його монотонна гра на гітарі налаштовує слухача на філософське осмислення текстів пісень лідера «Кино».

«Троллейбус»

«Троллейбус» - головний хіт альбому «46», заспіваний з юнацьким завзяттям. Лише похмурі гітарні соло Каспаряна, як сірі хмари, у програшах заглушують світлу і позитивну атмосферу пісні про «тролейбус, що йде на СХІД». Останнє слово тут важливе.

Ця пісня згодом з'явиться в електричній аранжуванні на «Начальнике Камчатки», а наприкінці 80-х на французькій збірці «Кино» - «Le Dernier Des Heros».

«Камчатка»

«Камчаткою» пітерські рок-музиканти та представники інших андеграундних течій Ленінграда називали легендарну котельню, розташовану на вулиці Блохіна поряд зі станцією метрополітену «Горьковская». Тут працювали багато майбутніх зірок російського року, у тому числі Віктор Цой.

На альбомі «46» пісня «Камчатка» записана з текстом, який трохи відрізняється від варіанту, що потрапив на наступну електричну платівку «Кино».

«Транквилизатор»

Перед записом альбому «46» призовника Віктора Цоя мали забрати до армії, чого лідер «Кино» дуже не хотів. Щоб відкосити від служби, він вирішив прикинутися божевільним і трохи полежати у психлікарні, де він зрештою провів шість тижнів.

Після виходу на волю Цой написав цю психоделічну річ і отримав білий квиток.

За спогадами Олексія Вишні, Віктор сильно змінився. Перебування в психіатричній клініці стало однією з причин появи того Цоя, якого сьогодні знають мільйони шанувальників «Кино» по всьому світу. У нього навіть голос змінився, що чути на записі «Транквилизатора».

«Я иду по улице»

Побутова замальовка про те, як молода людина проводить свій буденний день. Перукарня, прослуховування нових платівок у приятеля, кава в кафе, прогулянки…, але вже на самоті, без «восьмикласниці».

«Дождь для нас»

Деренчливий звук акустичної гітари Цоя. Таке відчуття, що ліричний герой співає цю пісню, сидячи на ліжку, дівчині, яка лежить поруч. Наприкінці фоном звучить вкрадлива гітара Каспаряна.

«Пора»

Рефрен «Пора» нагадує пізніше «В наших глазах». Порівняйте самі:

«Пора открывать дверь
Пора зажигать свет
Пора уходить прочь
Пора…»

«В наших глазах звездная ночь
В наших глазах потерянный рай
В наших глазах закрытая дверь
Что тебе нужно? Выбирай!»

«Каждую ночь»

З'являється тема ночі, рідкісна для цього альбому, але важлива у творчості Цоя. Цю пісню згодом чудово переспівала група «Чайф».

«Без десяти»

Прослухавши цей трек, можна зрозуміти, як Цою не хотілося йти на роботу. Воно й зрозуміло, молода людина всю ніч гуляла з друзями або проводила час з дівчиною, а тут такий облом… Хочеться спати, ну хоча б ще десять хвилинок.

«Музыка волн»

Ще один потенційний хіт Цоя, який не отримав свого належного втілення в електриці і мало відомий широкій публіці. Дуже мелодійна і лірична композиція з простим, але душевним текстом.

«Саша»

Ця пісня була написана ще до того, як у Цоя народився син, хоча багато хто думає, що вона присвячена дитині Віктора та Мар'яни. Досі залишається загадкою, чи є прототип у Саші, чи це вигаданий персонаж, цакий радянський Робін Гуд, ловелас, «майстер слова і клинка» або гребенщиковський Козлодоєв, який ще не встиг постаріти.

«Хочу быть с тобой»

«Страждання юного Вертера» по-цоївськи. Психоделічні метання молодої людини, яка хоче швидше побачити свою дівчину, але їй постійно щось заважає, причому на метафізичному рівні.

«Генерал»

Гарна кода, як це часто траплялося на альбомах групи «Кино», яка наприкінці завжди ставила задумливу композицію з філософськими роздумами про життя в тексті. Старіння колись важливої людини. Своєрідна рефлексія на тему, порушену Маркесом у повісті «Полковнику никто не пишет».