| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Moroz Records | MR 12017 LP | Росія | 2012 |
| CD | Moroz Records | MR 94011 CD | Росія | 1994 |
Над своїм третім студійним і першим електричним альбомом гурт працював у 1984 році. До нього увійшли багато пісень із попереднього акустичного запису «46». У назві альбому 1984 року є натяк на радянський фільм «Начальник Чукотки». Пісні з нього витримані в стилі «нових романтиків», який ставав популярним у світі, а Віктор Цой завжди стежив за модними музичними тенденціями і хотів бути, як зараз кажуть, у тренді.
Після плутанини із записом акустичних пісень, що увійшли до «46», який звукорежисер Алексей Вишня випустив, не повідомивши Віктора Цоя, гурт «Кино» вирішив узятися за запис свого першого електричного альбому. Лідер колективу, що на той момент складався з двох осіб (його самого і гітариста Юрія Каспаряна), на той час написав нові пісні. Напередодні Віктора виписали з психлікарні, де він косив від армії.
Цою давно хотілося зібрати повноцінний електричний склад. Він запросив басиста «Аквариума» Александра Титова взяти участь у записі нового альбому «Кино».
Продюсером цього проєкту знову став Борис Гребенщиков. Він вирушив на студію до Андрея Тропилло і вмовив його попрацювати з Цоєм. БГ хотілося записати з «Кино» радянський «Revolver» (альбом «The Beatles») – еклектичний, але великий і гарний альбом.
За барабанами під час роботи над «Начальником Камчатки» довелося посидіти «акваріумістам» Петру Трощенкову, Александру Титову і Всеволоду Гаккелю. Наприкінці сесії Цой познайомився з ударником «Народного ополчення» Георгием Гурьяновим, перкусія якого звучить лише в «Прогулке романтика».
Гітарист Юрій Каспарян для озвучення своєї гітари користувався не професійною примочкою, а магнітофоном «Нота», який замінив йому фузз.
БГ притягнув на студію Тропилло іграшковий синтезатор «Casio», який виконував функцію драм-машини. Гребенщикову доводилося самостійно його програмувати. Також Борис привів відомого пітерського клавішника Сергея Курехина, який зіграв на кількох піснях, а з ним прийшов саксофоніст Игорь Бутман, що прикрасив своїм інструментом деякі композиції з «Начальника Камчатки».
Запис першого електричного альбому «Кино» тривав не більше трьох тижнів у повному безладі, за спогадами Александра Титова. Бас-гітарист «Аквариума» розповідав, що це була спонтанна творчість з інтуїтивним підходом до запису пісень. Ніхто заздалегідь нічого не репетирував. Усі аранжування народжувалися на ходу. А в перервах Цой і Каспарян, які тоді захоплювалися фільмами з Брюсом Лі, відпрацьовували прийоми карате прямо в студії, що дуже не подобалося Тропилло.
Георгий Гурьянов розповідав, що назву альбому придумав художник Олег Котельников, який запропонував музикантам «Кино» кілька варіантів. Цою сподобалося «Начальник Камчатки» - відсилання до фільму «Начальник Чукотки».
Пізніше таку назву отримала знаменита ленінградська котельня – нове місце роботи лідера «Кино». Тут кочегарами працювали майбутні зірки російського року.
Після виходу «Начальника Камчатки» ставлення до гурту в Ленінградському рок-клубі змінилося на краще, хоча андеграундні журналісти писали, що «Кино» випустило «нудний» альбом.
Обкладинку «Начальника Камчатки» музиканти «Кино» придумали не одразу. Георгий Гурьянов розповідав, що перший варіант оформлення створив Евгений Козлов, а над другим працював лідер гурту. Він зобразив японського малюка, який тримає міні-«Casio».
Коли альбом на CD випускала компанія «Moroz Records», її боси зупинили свій вибір на засмальованому фото, яке зробив Георгий Гурьянов або інша людина.
Спочатку поширенням «Начальника Камчатки» в бобінному варіанті займалися адепти самвидаву. У 1996 році компанія «Moroz Records» замовила ремастинг альбому і випустила його з трьома бонусами – «Постой, паровоз», «Анашой» і «Танкистами». Місцем запису цих пісень стала знаменита котельня. Він відбувся за участі Александра Башлачева, який підспівує Цою і підіграє йому на гітарі.
До «Начальник Камчатки» мала увійти електрична версія «Саши», але зрештою цю пісню не включили до альбому.
Хтось із критиків назвав стиль пісень, що увійшли до альбому «Начальник Камчатки» - «войовничий романтизм». Щось у цьому є. Поета Цоя навіть порівнювали з Хлебниковым і Блоком. У його піснях з'явилися безпросвітний морок, самотність і дощові ночі.
Правильне рішення поставити на початок цю програмну пісню Цоя, яка створює настрій усьому альбому і задає напрямок подальшому героїчному етапу творчості гурту «Кино».
У музичному плані тут явно переважає похмурий пост-панківський саунд. Початок композиції налаштовує слухача на певний лад сприйняття і натякає, що перед нами вже не те зворушливе «Кино» періоду «45» і «46», а музика дозрілих чоловіків, готових до бою.
На початку пісні звучить партія клавішних, яка, якби її записала духова секція, цілком підійшла б як саундтрек до радянського фільму про Громадянську війну, на кшталт «Неуловимых мстителей», або детективу, наприклад, «Следствие ведут ЗнаТоКи». Далі несподівано з'являється рваний ритм, що перетворює пісню на «недореґі», а дивний сакс Игоря Бутмана робить композицію з невиразним фіналом ще більш еклектичною за звучанням.
Класна психоделічна пісня в дусі «Kraftwerk», «Van der Graaf Generator» і «Laibach», яка здобула нове дихання в електриці, написана Цоєм у психлікарні, де він півтора місяця косив від армії.
Одна з найраніших пісень Цоя, написана ним ще за часів акустичного дуету з Рыбой. У ній особливо виділяються електронно-клавішні експерименти Курехина і нетиповий для Каспаряна гітарний соляк. До збірки «Неизвестные песни» вона увійшла під назвою «В поисках сюжета».
Знову вилазить «Kraftwerk» (мабуть, БГ тоді захоплювався такою музикою, але не міг її записати у складі «Аквариума»). Тепер ліричний герой Цоя вже не гуляє вулицями, а чекає на гостей у себе вдома.
Прекрасне аранжування «Камчатки». Цю пісню важко зіпсувати, як би вона не звучала. У ній у всій красі проявляється талант Цоя – мелодиста і футуриста в текстах. Багато шанувальників «Кино» припускали, що вона присвячена знаменитій пітерській котельні на вулиці Блохина, де Цой працював разом із засновником «Алисы» Святославом Задерием, Александром Башлачевым та іншими рок-музикантами під керівництвом бригадира, а згодом андеграундного продюсера Сергея Фирсова. Насправді «Камчатку» Цой написав задовго до початку роботи в цій котельні, яку, можливо, і назвали на честь пісні «Кино».
Психоделічна версія арії з «Принцессы цирка» Кальмана, якого Віктор зараховував до своїх улюблених композиторів. Не випадково ця пісня звучить на екваторі альбому.
Гітарне соло Каспаряна з акустичної версії «Троллейбуса», що увійшла до альбому «46», перекочувало й до електричного варіанту пісні. А от саксофонні імпровізації Бутмана тут недоречні. Вони псують дворовий хіт Цоя.
Пісня-привіт московському гурту «Центр», який тоді був модним серед просунутих радянських рок-інтелектуалів.
Нудна композиція. Найгірший варіант «русского рока», хоча цей термін з'явиться значно пізніше. Отака цоївська лірична попса з непереконливим аранжуванням. Явно зайва пісня на альбомі. В акустиці вона звучала набагато краще.
Ходили чутки, що попередня пісня і ця композиція присвячені Марьяне Цой, з якою тоді у Цоя розвивався роман. Ну що ж… Ліричні зізнання в цьому випадку не надто переконливі. Усі критичні зауваження до пісні «Дождь для нас» можна віднести й до цієї композиції, хіба що вона не така нудна.
Знову повертаємося до саунду «Kraftwerk» і експериментів продюсера Гребенщикова, якому не вдалося до кінця створити потрібну для цієї композиції атмосферу. Пісня відмінна, але за аранжуванням вона не дотягує до рівня мелодії і тексту одного з перших філософських висловлювань лідера «Кино».
Незвичайна партія бас-гітари Титова. Цей інструмент навіть звучить якось по-особливому. Можливо, басист «Аквариума» грав слепом.
Усі шорсткості першого електричного альбому гурту «Кино» не завадять прогулянці Цоя – романтика, романтика, нео-романтика-а-а-а…