Кино – Это не любовь

Запис у Вишні

У середині вісімдесятих Андрій Тропілло «поменшив свою прудкість» на ниві звукозапису і дуже ретельно підходив до вибору матеріалу для своєї студії. Новий альбом «Кино» він вирішив не писати, тому гурт шукав інші варіанти. На той час у Цоя накопичилося чимало «любовної лірики», яку Віктор захотів зібрати в одному альбомі.

У 1985 році гурт «Кино» почав роботу над «Ночью» - своєю черговою платівкою, але перервався заради запису зовсім інших за настроєм пісень. Музиканти домовилися з Олексієм Вишнею, що писатимуть свій новий альбом у нього, благо досвід спільної творчості у них уже був. Незадовго до цього звукорежисер став одруженою людиною, тому взявся за нову роботу в гарному настрої, який передався й музикантам «Кино».

Запис альбому «Это не любовь» зайняв два тижні. Він знову відбувався за участю басиста «Аквариума» Олександра Тітова, який зіграв усе, що йому було потрібно, протягом одного дня.

На обкладинці альбому з'явилося ім'я Георгія Гур'янова. Він числився барабанщиком «Кино», але за спогадами Олексія Вишні, виконував лише бек-вокали, а драм-машину програмував сам звукорежисер за допомогою Юрія Каспаряна.

Крім «кіношників», на альбомі «Это не любовь» можна почути гру віолончеліста «Аквариума» Всеволода Гаккеля, який допомагав «Акустической Ассоциации» записувати їхній альбом і затримався у Олексія Вишні. Крім того, на «Это не любовь» потрапила заплакана дружина звукорежисера Олена.

На думку Георгія Гур'янова, у 1985 році «Кино» записало свій перший «модний» альбом. Цей запис подобався й Юрію Каспаряну, який уперше хвалився роботою «Кино» перед своїми приятелями. Попередні альбоми «Кино» були для нього лише «експериментами». А от Андрію Тропіллу «Это не любовь» категорично не сподобався. Відомий ленінградський звукорежисер і продюсер жорстко його критикував.

До остаточної альбомної версії не потрапили деякі пісні, робота над якими йшла паралельно із записом основного матеріалу. Композиції «Ты обвела меня вокруг пальца», «Ты мог бы», «Братская любовь», «Разреши мне» та «Любовь – это не шутка» згодом були включені першою дружиною Цоя Мар'яною до збірки «Неизвестные песни», яку випустила Петербурзька студія грамзапису у 1992 році.

Перші CD із записом альбому «Это не любовь» вийшли роком раніше. Якісь японці отримали від Олексія Вишні оригінальний запис, який був перенесений на компакт-диски однією з південнокорейських фірм. На обкладинці пісні розташували в неправильному порядку. У російських текстах траплялися жахливі одруки, наприклад, альбом називався «Это Не Июъвь». Вінілові платівки теж містили весь цей абсурд. Компакт-диски продавалися з 6-сторінковим буклетом, для якого тексти Цоя переклали корейською мовою. Єдиним плюсом цього видання можна назвати високоякісний звук.

«Это не любовь»

Альбом відкриває заголовна композиція – черговий цоївський хіт з м'якими гітарними програшами Каспаряна. Приємна, справді модна на ті часи поп-музика. Любовна лірика, що задає тон усьому альбому.

За словами самого Цоя, він написав цю пісню, «наслухавшись «The Smiths». Віктор співав її в акустиці та у складі гурту.

«Весна»

Ця пісня цілком могла б увійти до першого альбому гурту «Кино» - «45», оскільки була написана у 1982 році і за духом дуже схожа на ранні композиції Цоя. Музиканти «Кино» вирішили записати її у стилі американської поп-музики 50-х років. Варто зазначити, що Цой із задоволенням слухав Ніла Седаку, Елвіса Преслі та інших рок-н-рольних героїв того часу.

Майка Науменка зачепив рядок «весна, я уже не грею пиво». У своєму «Лете» він відповів Цою «лето, во рту дымится сигарета».

«Уходи»

Пісня починається з якогось російсько-народного, майже «балалаєчного» програшу Каспаряна. Трохи дурнуватий «підлітковий» текст. Фраза «Уходи, оставь телефон и иди» повторюється як медитація. Одним словом «У-у-ух…».

«Город»

Тут уже зріліший текст. «Моя 20-я осень сводит меня с ума». Проскакує тема самотності. Окремо варто виділити психоделічну аранжировку та чудову басову партію Тітова.

«Это — любовь» (Проснись)

Одна з пісень Цоя, які гітаристи-початківці у 80-90-х співали своїм дівчатам під час домашніх романтичних побачень. Цілком попсовий приспів, заспіваний дивним фальцетом.

«Рядом со мной»

«Ты выглядишь так несовременно рядом со мной» - головна фраза та основний посил усього альбому «Это не любовь», після виходу якого вона увійшла до вжитку молодих людей. Поряд із «новими романтиками» мають бути «модні» дівчата.

«Я объявляю свой дом» (Безъядерная зона)

На момент написання пісні «підрослий малюк, вихований життям за шафою» подорослішав і вирішив написати «серйозну» пісню. Вона чимось схожа на «Хочу перемен». У Ленінградському рок-клубі її одразу ж назвали «Найкращою антивоєнною піснею». Сценічна прем'єра композиції відбулася на Другому фестивалі ЛРК у травні 1984 року. Вона трохи випадає із загального ліричного настрою альбому і стоїть, так би мовити, особняком.

«Саша»

У 1985 році народився Олександр Цой – син лідера «Кино». Але сама пісня була написана задовго до цього. На альбомі «Это не любовь» вона знайшла своє електричне втілення. Акустичний варіант можна почути на «46». Каспарян вигадав цікавий гітарний хід, схожий на японські, а можливо корейські «награші». Навіщо Вишня включив у кінці пісні плач своєї дружини, залишилося загадкою.

«Верь мне»

Найдовший трек на альбомі. У текстах Цоя з'являються цікаві образи, героїчна тематика та фрази, на кшталт «Умереть молодым» і «Я буду с тобой в этой драке», характерні для його пізнішої творчості.

«Дети проходных дворов»

Коротенька замальовка Цоя про своє покоління, яке складається з простих хлопців та дівчат, що відрізняються від інтелектуалів, які люблять «Аквариум». У підсумку «проходные дворы» Цоя почули, а їхні «дети» зробили лідера «Кино» Зіркою.

«Музыка волн»

Один із небагатьох випадків, коли наприкінці альбому «Кино» не звучить філософсько-тужлива пісня. «Музыка волн» - гарне, позитивне завершення платівки. Ця композиція і сьогодні звучить сучасно. Загалом пісні з альбому «Это не любовь» не застаріли. Вони викликають позитивні емоції, як і багато років тому.