Pink Floyd - Atom Heart Mother

«Atom Heart Mother» (Гізін дав спільній роботі назву «Epic», хлопці змінили її спочатку на «The Amazing Pudding», а потім - під впливом газетної статті про вагітну жінку, чиє життя врятував кардіостимулятор - на остаточну назву) - це вже Pink Floyd, що виходять із перехідного періоду. Це група, яка має свою ідею, яка знає, що і як вона хоче грати. Тут мало дивацтв, шумів, експериментів (шумні електронні вставки - справа рук Гізіна), гітарних зчеплень і кряків, прокручування стрічки назад теж немає - Девід Гілмур грає просто, вишукано ведучи мелодію, граючи типові для нього, дзвінкі, мелодійні звуки. Заголовному треку трохи не вистачає якогось певного стрижня, він більше схожий на колаж із різних мелодій та ідей, скріплених єдиною темою, що не змінює того факту, що це одна з найзапам'ятовуваніших композицій групи. Головна тема Гілмора - після звивистого, схожого на фанфару вступу - тут обіграється духовими інструментами. Далі йде вставка Райта на органі, соло віолончелі, ніжний пасаж із наростаючою партією хору, ансамблевий джем, знову увінчаний хором, електронна атональна мініатюра, ансамблева гра і, нарешті, повернення початкової теми. Можливо, ця композиція не має такої виразної сили, як записи зі спільного концерту Procol Harum та Едмонтонського оркестру, але цей звуковий експеримент вийшов дуже цікавим. І з роками - попри неприязне ставлення самих музикантів - вона чудово зберіглася. Цікаво, що цінність композиції оцінив сам Стенлі Кубрик, який хотів використати її у своєму знаменитому «Заводному апельсині». Уотерс не погодився, що мало для нього певні наслідки надалі, але «Atom Heart Mother» все одно з'явилася у фільмі: у сцені, коли Алекс підбирає двох підлітків-жучків у музичному магазині, характерну обкладинку можна побачити на полиці.

Далі, як і на «Ummagumma», представлені сольні композиції музикантів (без Мейсона). Уотерс знову виконує дуже вдалу акустичну баладу – «If». Ймовірно, вперше в його кар'єрі з'являється тема безумства й соціальної дезадаптації, навіяна переживаннями Сіда Барретта. Пізніше ця пісня регулярно з'являтиметься на сольних концертах Уотерса (під час живих виступів Pink Floyd із піснею «If» Уотерс і Гілмор грали на акустичних гітарах, а Рік - на органі та бас-гітарі). До слова, про Ріка: у «Sysyphus» Райт знайшов творчий вихід і тепер пропонує акуратну, легко психоделічну пісню, збагачену партіями труби – «Summer '68», що розповідає про життя в дорозі, про безіменних дівчат, які по черзі чекають у кожному новому місті. Із трьох сольних композицій, однак, партія Гілмора вийшла найкраще, ще один доказ того, що Девід сильно розвинувся у творчому плані. «Fat Old Sun» - ніжна, похмура балада, знову зі звуковими ефектами, що створюють теплу, пасторальну атмосферу, увінчана приємним гітарним соло.

Наприкінці маємо інтригуючий звуковий експеримент. Віссю «Alan's Psychedelic Breakfast» є звуки приготування завтраку. Алан Стайлз - технік групи - хляпає шафою, п'є каву та смажить яєчню. І все це переплітається з трьома інструментальними мініатюрами. Райт пропонує дрібничку для клавішних, засновану на канонічній побудові, Гілмор приносить лаконічну мініатюру для гітари, і, нарешті, вся група виконує досить акуратний, мелодійний інструментальний пасаж. Весь трек завершується краплями води - вони безкінечно відтворюються на вінілі, поки проігрувач не буде зупинено вручну. Музиканти виконали цю пісню наживо один раз, у 22-хвилинній версії, тому що Нік Мейсон смажив яєчню на сцені (тобто на плиті й сковорідці, а не на сценічних дошках). Ще один елемент, що стане невід'ємною частиною звучання групи в найближчому майбутньому: раніше група не використовувала звукові ефекти так послідовно.

Альбом - у багатьох сенсах - є проривом. Перший альбом групи, що досяг вершини чартів Великої Британії. У багатьох сенсах перший альбом "класичних" Pink Floyd. Група вже відмовилася від космо-рок-епопей, міжзоряних подорожей та історій, заснованих на китайських книгах, до яких відсилає сама обкладинка (вона мала бути максимально простою, без божевільних колажів - коли під час обговорення хтось підкинув ідею корови на лузі, Сторм Торгерсон одразу схопив камеру, виїхав за межі Лондона і сфотографував першу-ліпшу корову на пасовищі) - все більше місця займають приземленіші, "людські" теми. У звуковому плані група точно йде шляхом, що веде до «The Dark Side Of The Moon» - хоча б у більш навмисному використанні різних звукових ефектів, ніж раніше. При всій нелюбові групи до заголовного треку - саме з цього альбому і заголовної композиції беруть початок усі майбутні шедеври групи.