| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Shady Records | B0027762-01 | США | 2018 |
| CD | Shady Records | B0027762-02 | США | 2017 |
У своєму дев'ятому студійному альбомі «Revival» Эминем озирається у минуле, оцінюючи власну спадщину. Останні 15 років своєї кар'єри він не міг вибратися із замкненого кола суспільної думки, регулярно повертаючись до різних версій самого себе. Альбом «Revival» не став винятком – він рясніє фортепіанними баладами та запрошеними поп-зірками. Тим не менш, головна цінність цієї роботи полягає не в чіпких мелодіях і не у відразливому гуморі, а в моментах, коли найбільш помітне зростання Эминема як артиста.
Відкриває альбом композиція «Walk On Water», записана разом з Бейонсе, де Эминем ставить собі безліч питань, пов'язаних з його творчістю. Він детально описує свої помилки і ділиться страхом більше ніколи не повторити свій успіх 2000-х років. Майже повна відсутність біту, супроводжувана звуками письма, зім'ятого паперу і безладними лайками, підкреслюють його невпевненість у собі. У тому ж дусі продовжується і трек «Believe», в якому він виставляє себе аутсайдером музичного світу, де він, можливо, більше ніколи не буде бажаним гостем.
У «Revival» Эминем знову доводить, що він є одним із найкращих реперів свого покоління, проте його сильно підводить вибір бітів і тем. Найкраще два несумісні боки альбому передають пісні «Offended» і «Untouchable». Перша демонструє чисту технічну віртуозність Эминема і поганий смак. У ній репер швидко читає текст, не кажучи при цьому нічого суттєвого. У другій же він, вперше з часів «White America», намагається ширше глянути на расові відносини і привілеї, ігноруючи при цьому біт. Нова етика Эминема цілком може співіснувати з його вже звичною грубістю, проте його пісні, ціль яких часто шокувати публіку і посміятися над поп-культурою, рідко проходять перевірку часом. Прикро бачити, як він витрачає багато таланту на створення чогось незначного, тоді як треки, в яких йому дійсно є що сказати, залишаються непоміченими.
Цей неймовірно довгий альбом починає оправдовувати свою назву лише в останніх двох треках. «Castle» і «Arose» утворюють свого роду міні-серіал, де репер спочатку розповідає про ті дні, коли писав листи своїй ще не народженій донці, після чого згадує про те, як був на волосині від смерті після передозування наркотиками. Він майже доводить себе до істерики, розмірковуючи про всіх, кого він підвів. Його горе здається цілком щирим, а мелодія цього разу повністю відповідає тексту.
Ціль «Revival» – переконати слухачів у тому, що Эминем готовий змінюватися і розвиватися як репер, так і людина. У результаті альбом стає жертвою своїх власних концептуальних амбіцій. Його основні моменти губляться серед менш вдалих робіт і, як правило, швидко забуваються під час обговорення альбому в цілому. Можливо, основною проблемою є бажання розумного сорокарічного артиста розвиватися, одночасно намагаючись відповідати вимогам своєї аудиторії.