Kanye West - Ye

У свої найкращі роки Вест змінював звуковий напрямок поп-музики з кожним новим альбомом. І хоча «Ye» подібного впливу не справляє, здібності Канье до бітмейкінгу не погіршилися. Починається альбом досить добре. Пісня «I Thought About Killing You» має відтінки колишнього генія Канье і демонструє його інстинктивне володіння мелодією. Зворушливий, подекуди надміру болісний текст у поєднанні з різкою зміною біту в другій половині дозволяє ненадовго побачити той стан необмеженої творчості та оголеності думки, до яких так прагнув і за які боровся Канье. Далі йде «Yikes» - непогана поп-пісня, яка добре вписалася б у «The Life of Pablo». У пісні він міркує про своє вживання рецептурних і рекреаційних речовин, після чого називає біполярний розлад своєю суперсилою. Далі йде «All Mine», пісня з найбільш комерційним звучанням в альбомі, у якій Канье розповідає про свої проблеми з невірністю. Найбільше публіці запам'яталася пісня «Ghost Town», яка хороша своїм ейфорійним рок-фіналом у виконанні 070 Shake. Куплет молодої виконавиці - це момент справжньої ясності в альбомі, і він справляє сильне враження.

Тим не менш, є моменти, коли «Ye» здається просто незакінченим, що не дивно, враховуючи кількість альбомів, над якими Вест працює одночасно. Складається враження, що деякі роботи в альбомі слугують лише для заповнення простору. Так, «Wouldn't Leave» - вкрай дивна і незручна пісня, у якій Канье розповідає про те, як його поведінка вплинула на його шлюб, і віддає шану кожній жінці, яка його терпіла. Двохвилинна «No Mistakes» складається з нудного приспіву та непродуманого куплету, а завершальна альбом «Violent Crimes» у музичному плані є регресом до днів «Late Registration».

Емоційна траєкторія альбому досить очевидна, він починається з найважчих моментів у житті Веста (“Але іноді я думаю про дуже погані речі, дуже-дуже погані. Я думав про те, щоб убити тебе”) і поступово просувається крізь низку найницших імпульсів репера до моментів ясності. Можливо, все справа в його емоційному стані, але в цьому альбомі бракує перфекціонізму та трудової етики Веста, які завжди захоплювали його шанувальників. Альбому дуже бракує глибини та дотепності «My Beautiful Dark Twisted Fantasy» і зухвалості «808s & Heartbreak» або «Yeezus». І все ж, сам по собі «Ye» лаконічний і легкий для прослуховування. Досить приємно побачити Канье Веста, найсуперечливішого персонажа сучасної музичної індустрії, у більш розслабленому стані.