Guns N' Roses - The Spaghetti Incident?

Однак усе виявилося не таким райдужним - їхня робота під назвою «The Spaghetti Incident?» зовсім не принесла прем'єрних композицій. Можливо, у музикантів не було багато часу на їх написання через підготовку до виступів, концертів і вечірок. А можливо, «Use Your Illusion» був настільки успішним, що вони не хотіли так швидко готувати його продовження? У контексті відсутності нових пісень є ще одне пояснення - Іззі Стредлін, один із основних авторів пісень Guns N' Roses, пішов на деякий час. Гітарист пішов у 1991 році, на початку світового туру, через невдоволення дедалі ексцентричнішою і незрозумілою поведінкою фронтмена Екселя Роуза. Але причиною відмови від запису нового матеріалу - якщо вона взагалі була - могла бути і звичайнісінька лінь.

Тому була застосована найпростіша тактика - ідею підготовки нового матеріалу відклали (як виявилося, значно пізніше), і замість цього записали лонгплей, що містив лише переробки вже наявних пісень 70-х і 80-х. З огляду на описані вище обставини, такий варіант видається правильним - тим більше, що чути, як хлопці отримували задоволення під час запису. Варто відзначити, що місце Стредліна зайняв Гілбі Кларк, для якого «The Spaghetti Incident?» виявився єдиною студійною роботою Guns N' Roses, у якій він брав участь. У контексті підготовки цих каверів музиканти пішли легким шляхом - очевидно, що не всі записи належать до періоду гастролей. Деякі з них були записані за участю Стредліна, а потім його партії замінили партіями, записаними Кларком.

На самому початку на нас чекає невеликий сюрприз. Альбом починається з похмурої «Since I Don't Have You» з репертуару гурту The Skyliners, спершу виконаної у 1958 році. Вокал Екселя звучить чудово, спочатку він співає нижчим, емоційнішим голосом, а наприкінці переходить на високі регістри, якими він славиться. Треба визнати, що все вийшло дуже добре, і приємно слухати гурт у такому незвичному виданні. Включення цього треку до концертного репертуару Guns N' Roses також було гарною ідеєю («Since I Don't Have You» та «Attitude» виконувалися під час туру). Решта платівки, однак, набагато очевидніша і передбачуваніша, з меншою кількістю сюрпризів.

Тут багато композицій, запозичених у панк- і прото-панк-гуртів. Вже після «Since I Don't Have You» ми чуємо запальну переробку «New Rose» гурту The Damned, у якій вокал Даффа МакКагана звучить доволі непогано. Вокальний дебют у «So Fine» спонукав басиста ширше показати свої здібності. Його голос також можна почути ще у трьох записах – «Raw Power» гурту The Stooges (у дуеті з Роузом), «Attitude» гурту Misfits та «You Can't Put Your Arms Around a Memory» Джонні Тандерса. Цікаво, що в останньому з цих записів МакКаган грав на всіх інструментах. Це була своєрідна прелюдія до першого сольного альбому «Believe in Me», який басист записав невдовзі після цього (хоча він вийшов ще до «The Spaghetti Incident?»).

Крім того, тут є ще кілька версій панк-рок треків, включно з солідним виконанням пісень U.K. Subs «Down on the Farm» та «Attitude». Гурт надав композиціям більш хард-рокового звучання, хоча панкові нотки залишилися, а самі записи часто звучать енергійніше за оригінали. Серед усіх найбільше враження справляє «Ain't It Fun» гурту Dead Boys, із цікавою грою на гітарі та вокалом Екселя, сповненим самовіддачі. У цій версії можна почути більше професіоналізму порівняно з трохи недбалим оригіналом. Зроблено добре і заслуговує на рекомендацію.

Але й тут є свої помилки та промахи. У пісні «Buick Mackane (Big Dumb Sex)» вокальний дует Екселя і Слеша може бути приємним курйозом (тим більше, що гітарист практично ніколи не співає, справедливо даючи змогу проявити себе іншим). Однак структура цього треку, зібраного з двох окремих композицій T. Rex та Soundgarden, видається трохи сумбурною і необдуманою. Хаотична версія «Raw Power» виглядає посередньо, з її пом'якшувальними клавішними. Хоча, якщо подумати довше, цей інструмент не підходить до більшості представлених тут композицій. У свою чергу, версія «Human Being» гурту New York Dolls точно занадто затягнута, що робить її доволі нудною наприкінці, а в «Hair of the Dog» неприродно прискорена кінцівка Nazareth звучить як пародія на швидку гру.

«I Don't Care About You» гурту Fear зовсім не вирізнялася б наприкінці альбому, якби не один факт - після її завершення на кілька секунд настає тиша, після якої ми чуємо додатковий, прихований трек «Look at Your Game, Girl». Трек був написаний злочинцем Чарльзом Менсоном, найбільш відомим убивством дружини Романа Поланскі Шерон Тейт. Ініціатором розміщення цього запису був не хто інший, як сам Ексель. Неважко здогадатися, що під час виходу альбому «The Spaghetti Incident?» ця ідея викликала хвилю обурення. Важко сказати, якими були мотиви Екселя, але найімовірнішою видається спроба розпалити додаткову полеміку. Непогано відомий факт, що така незвична поведінка з боку музикантів викликає лише більший інтерес до гурту. Роуз записав свою версію лише за допомогою клавішника Діззі Ріда, приховавши її від решти музикантів. Щось на кшталт того, як у випадку з електронним «My World» - такою ж невдалою ідеєю. Загалом важко припустити, що щось настільки делікатне, як «Look at Your Game, Girl», могло бути написане кимось на кшталт Менсона.

Багато людей - включно з шанувальниками гурту - не люблять «The Spaghetti Incident?», а дехто вважає альбом непоганим доповненням до основної дискографії. Нічого обов'язкового, але час від часу можна послухати. Це збірка треків, яку можна розглядати як своєрідний зріз юнацьких натхнень учасників гурту, і водночас як ефект явно гарної розваги. І саме так варто підходити до цього питання. Більш того, це останній альбом зі Слешем і Даффом МакКаганом у складі, що підвищує його історичну цінність.