Guns N' Roses - Use Your Illusion I

Під час сесій запису між музикантами виникало багато інших суперечок, в результаті яких, зокрема, барабанщика Стівена Адлера вигнали з гурту (його замінив Метт Сорум) через надмірне захоплення наркотиками. Йому вдалося зіграти лише на пісні «Civil War», яка увійде до наступного альбому. Ходили чутки, що ці роботи взагалі навряд чи побачать світ. На щастя, цього не сталося, і натомість шанувальники отримали два диски, заповнені музикою майже до країв - кожен з них триває близько 75 хвилин. До цього ніхто й ніколи не випускав два окремих альбоми в один день. За мірками Guns N' Roses, масштаб цих релізів був неймовірним.

Щодо змісту - забудьте про стилістично однорідний хард-рок, відомий з дебюту. Альбом «Use Your Illusion» еклектичний і різноманітний, але при цьому цілком цілісний. Творці хотіли максимально показати свою багатогранність, тому в контексті матеріалу можна говорити про загравання з різними музичними жанрами - звідси відсилання до кантрі, панку, блюзу і навіть техно. Аксель неодноразово підкреслював свою любов до творчості Queen, де музиканти не обмежувалися грою чистого хард-року і представляли різні стилі. Не дивно, що він хотів зробити «Use Your Illusion» схожим чином. Іноді така стилістична різноманітність трохи збиває з пантелику, але все об'єднує однаковий гітарний звук Слеша та незмінний вокал Екселя.

Завдання запису нової музики було полегшене тим, що у випадку з жовтою та синьою частинами значною мірою використовувався матеріал, написаний ще до створення «Appetite for Destruction», включно з «Back Off Bitch», «Bad Obsession», «You Could Be Mine» чи «The Garden». Тому їх потрібно було записати та аранжувати разом з новоствореними композиціями. Однак учасники гурту придумали кілька незвичних рішень, наприклад, участь оркестру в пісні «November Rain» або додавання клавішних до доволі багатьох пісень. Для цього вони найняли додаткового клавішника, Діззі Ріда, який, крім Роуза, був єдиним, хто залишився в Guns N' Roses на довгі роки. Однак, як виявилося, участь Ріда не завжди була вдалою ідеєю, адже багато пісень вийшли б не гірше - а то й краще - без присутності клавішних.

Це не означає, що тут бракує конкретного року - відкриваюча «Right Next Door to Hell» за жвавістю не поступається найкращим частинам дебюту. Інші вдалі пропозиції такого роду включають «Perfect Crime» або «Back Off Bitch» (справді дивовижна назва). Особливої згадки заслуговують чудова і захоплива «Don't Damn Me», в якій Слеш виступає соло, та приємна мелодійна «Dead Horse», у вступі якої Аксель грає на акустичній гітарі. У пісні «Double Talkin' Jive» звучить вокал Іззі та незвична партія акустичної гітари, виконана у стилі фламенко. Стредлін також заспівав у пісні «Dust n' Bones» та у трохи кантрі-забарвленій «You Ain't the First». У непоганій «Bad Obsession» теж багато стилю кантрі.

Guns N' Roses включили сюди дві запам'ятовувані балади, також написані ще до їхнього дебюту. Вони є гідними наступниками «Patience» з попереднього «G N' R Lies». «Don't Cry» - надзвичайно чарівна пісня, але у студійному виданні вона виглядає трохи несмачно, особливо порівняно з чудовими концертними версіями. З іншого боку, власна композиція Роуза – «November Rain», яка теж у цій версії просто приголомшлива. Це дуже продумана і складна робота, а її суть становлять три легендарні соло Слеша - просто шедевр у його виконанні. Вражають вокальні здібності Акселя, який на той час перебував в олімпійській формі. Крім того, він зіграв чудову партію фортепіано. На мою думку, він піднявся на пік своїх можливостей і написав пісню, яка майже досягла рівня знаменитої «Богемської рапсодії» гурту Queen. Чиста магія. Варто зазначити, що «Don't Cry», «November Rain» та «Estranged» з альбому-близнюка були задумані як музично-лірична трилогія, що підкреслювалося вражаючими і дорогими, як на початок 90-х, кліпами.

Є тут і кавер - на першому диску це цілком динамічна версія знаменитої «Live and Let Die» (з репертуару Пола Маккартні та гурту Wings, яка спочатку була написана для восьмого фільму про Джеймса Бонда - "Живи і дай померти"). «Garden of Eden» - це справжня панкова агресія, хоча тут забагато хаосу. Співпраця з Елісом Купером над трохи фолковою, але доволі нудною «The Garden» не вдалася настільки ж вдало. У підсумку, однак, ми отримуємо чудову, розширену «Coma», яка нещодавно повернулася до концертного сету Guns N' Roses після 20-річної перерви. За допомогою похмурого музичного змісту, а також розміщення безлічі психоделічних шумів, була створена психопатична атмосфера, яка захоплює вашу увагу протягом усього часу.