Jamiroquai - A Funk Odyssey

Перший трек «Feel So Good» починається з шуму космічного корабля, що одразу занурює слухачів у міжгалактичну атмосферу. Пісня сильно відрізняється від есід-джазового звучання, характерного для гурту на початку 90-х, але все ж відповідає їхньому стилю. Далі йде перший сингл альбому «Little L», який являє собою чисте нью-диско, просякнуте ретро-бітами «Billie Jean» та синтезаторами, що оплакують згасаюче кохання: "Ти змушуєш мене кохати тебе з маленької літери л". Пісня присвячена стосункам Джейсона Кея з акторкою Деніз Ван Оутен і є однією з найбільш особистих в альбомі. У дискографії гурту вже була пісня «King For A Day» про колишнього учасника гурту Стюарта Зендера, і, хоча пісні належать до зовсім різних стилів, в обох відчувається гіркота та впевненість Кея у своїй правоті. На думку Jamiroquai, танцювальна музика – це не просто формат, це щось більш відчутне і значуще, саме тому вони завжди намагаються зробити її емоційнішою.

Велика зміна у звучанні настає з «Corner Of The Earth», однієї з найбільш унікальних пісень гурту. Це чудовий музичний твір із ретроспективним поглядом на життя та самореалізацію. Пісня починається зі звуків валторни та ударних в азіатському стилі й повністю суперечить назві альбому. Крім того, більшу частину часу Кей намагається співати тихо, підвищуючи голос лише під час приспівів.

Наступна пісня «Love Foolosphy» - це один із тих треків, який ідеально вписується у творчість Jamiroquai. Вся його структура загалом і кожен звук окремо відповідають музиці, яку хоче створювати Джей Кей. Можливо, якби роботу випустили як перший сингл, вона стала б великим хітом. Тим не менш, ця фанкова, приємна поп-пісня досі звучить свіжо, і її й досі нерідко можна почути на радіо у Великій Британії.

Джей Кей завжди вважав за потрібне висловлюватися про ситуацію у світі та попереджати людей про можливі наслідки їхніх дій. Він знову заглиблюється в цю тему в акустичній «Black Crow», де під красиву струнну мелодію скаржиться на відсутність духовності в сучасній культурі. Пісня, можливо, сподобається не всім, але, якщо просто дати музиці текти кілька хвилин, результат може порадувати. Тим самим шляхом Кей йде й у пісні «Twenty Zero One», у якій поєднання рок-гітари та спотвореного, комп'ютеризованого вокалу чудово підходить до її теми негативного впливу технологій на особистість людини.

Однією з найвдаліших пісень альбому є «Main Vein». Раніше Jamiroquai ніколи не зверталися по допомогу до інших артистів, але завдяки потужному вокалу соул-співачки Беверлі Найт пісня звучить приголомшливо. Це оптимістичний, фанковий трек, який розповідає про стосунки Джейсона з британською пресою. Музикант використовує пісню як чудовий спосіб завдати удару у відповідь.

Завершується альбом пронизливою і дуже особистою баладою «Picture of My Life», у якій Кей задається питанням, як щось настільки гарне (його кар'єра в Jamiroquai), змогло створити того монстра, втіленням якого він тепер є. Похмурий фінал трохи пом'якшує бонус-трек «Feels So Good To Be Real», записаний гуртом з одного дубля, у якому його учасники просто веселяться.

«A Funk Odyssey» далекий від досконалості, проте він окреслює межі наступних двох альбомів гурту, оскільки Джей Кей нарешті знайшов звучання, з яким хоче рухатися далі. Цей альбом не схожий на «Emergency On Planet Earth», але все ще не втрачає фанку та соулу, що спочатку лежали в основі музики Jamiroquai.