Jamiroquai - Dynamite

Перший сингл альбому «Feels Just Like It Should» відчувається як класичний трек Jamiroquai і нагадує їхню раннішу роботу «Deeper Underground», але водночас має власні запам'ятовувані моменти. Запозичуючи чимало у гуртів Chic, Parliament, Kajagoogoo, The Police та музиканта Терри Калье, Джей Кей по максимуму експериментує зі звуком. Він додає елементи електро до заголовного треку «Dynamite», поєднуючи їх з приголомшливою басовою партією та характерним для гурту відтінком діско. Куплети звучать доволі похмуро і загадково, тоді як приспів краще розкриває пісню і задає темп для всього альбому. Далі йде один з найкращих музичних творів Jamiroquai «Seven Days In Sunny June», що складається зі свіжого звучання акустичної гітари, джазового фортепіано та прекрасного вокалу. Це легка, меланхолійна і дуже вдало побудована соул-фанк пісня, яку можна переслуховувати знову і знову.

Далі альбом набуває зовсім іншого характеру і переносить слухачів у похмурий нічний клуб 80-х з «Electric Mistress». За важкими синтезаторами із сильною танцювальною басовою партією стає очевидно, що пісня задумувалася як трек для танцполу. Решта альбому поділена на енергійні фанк-пісні, такі, як «Starchild», та повернення до ейсид-джазу, як у «Talullah». Перша, знову ж таки, являє собою класичний трек Jamiroquai із надихаючим діско, приємним жіночим бек-вокалом та насиченим акомпанементом струнних і фортепіано. «Talullah», своєю чергою, є неквапливою, сентиментальною баладою про втрачене кохання, яка звуками флейти та казковим соло на саксофоні сповільнює загальний темп і слугує своєрідним знаком пунктуації посеред альбому.

Темп знову починає пришвидшуватися на «(Don’t) Give Hate A Chance». Пісня може похвалитися відмінним ритмом і мелодією, а також складними вокальними партіями. Крім того, бездоганно виконано і потужний приспів з різкими ударами фортепіано та енергійним звучанням струнних. Ходять чутки, що спочатку Джей Кей хотів зробити цю пісню першим синглом альбому. Також варто згадати трек у стилі регі «Hot Tequila Brown», що вирізняється своїм стилем і фантастичним ритмом, що так і підстрибує. Попри відсутність глибокого сенсу, трек добре спродюсований і складається з легких синтезаторів та бек-вокалу, що виходить у приспіві на передній план.

Завершується альбом піснею «Time Won’t Wait», яка увійшла лише до британської версії. Це справжня класика діско з бездоганним приспівом, у якій Джей Кей закликає людей втілювати свої мрії в реальність. У цій ідеально придатній для вечірок роботі Кей віддає шану артистам, творчість яких справила на нього сильний вплив. Так, басова партія у приспіві дуже нагадує хіт гурту Earth Wind & Fire «Can’t Let Go» 1979 року.

«Dynamite» став довгоочікуваним поверненням характерного поєднання поп-музики та фанку Jamiroquai, що перевершило очікування багатьох. Гурт удосконалив перевірений часом мікс техно, безладового баса та фанкової гітари і випустив уже знайомий, але водночас відмінний від своїх конкурентів альбом.